я довго казати собі не хотів,
що ти — не для мене. Чарівна і світла,
ти сонцем не станеш в моєму житті.
Ти інша, не та, в кого я закохався.
Вже майже три роки минуло з тих пір.
А я все довірив примарному шансу,
мов хижий, бажанням засліплений звір.
І що тепер маю? Незручність і сором,
в розбитому серці — отруйний туман.
Цієї хвороби позбавлюсь не скоро,
мій стан — небезпечний, а ліків нема.
Ти знаєш, я жити так більше не хочу!
Руйную себе, розметаю сліди...
Та знов ненароком зустрінуться очі —
і знов я безсилий, і все — як завжди.
к оглавлению раздела